Вірш до картини
Розгулявся вітер, злобливо співає,
Зажурилась жінка, спокою немає,
Чи важка дорога, серденько тріпоче,
Як ти там, мій милий, душа знати хоче.
Не гони,козаче, коней так далеко,
Я коханий, знаю, тобі там нелегко,
Ти в бою, жорстокім не втрачай надії,
Щоб з тобою, разом наші світлі мрії.
Та й збулися згодом, щоб садили квіти,
Й на подвір’ї нашім веселились діти.
Щоб батьки, раділи й господарювали,
По житті, довіку та й воїн не мали.
Із родиною зустрічали світанки,
Де ранкові роси, золотили ранки,
Щоб джерельні води, сили придавали,
І ми всі, щасливі та й горя не знали.
Зупинись, козаче, ти біля криниці,
Хай коня напувають славні дівиці,
Посміхнися, запам’ятай, то чужий край,
Лиш про мене, серденько, завжди пам’ятай!
26.01.2023р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972008
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2023
автор: Ніна Незламна