Мій голос незворушний у юрбі.
І жоден звук не міг його здригнути,
Допоки в грудях билось дивне "ти"...
Хоча тобі цього і не збагнути.
Мій тембр із перервами на крик -
Самотній жаль, що крила обпікає.
Голос...він до похибки не звик,
А о́браз твій його таки проймає.
Мої слова холонуть без снігів.
Мої слова звучать як божевілля!
І знов заграє ти́хцем щирий сміх,
Що стріне враз твоє тяжке дозвілля.
Мій голос незворушний у юрбі.
Лише душа погоджує із ранком,
Що тембр мій, дарований тобі,
Прорве мовчанням сонце із фіранки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.01.2023
автор: Тетяна Білогай