Це раковина з краном,
Скажу вам без вагання,
Що згідно з першим планом
Нам служить для вмивання.
Тому бо й умивальник –
Його ім’я ще зроду.
Він – чистоти начальник
Для нас, людського роду.
Та, щоб вода та литись
Могла у нас із крана,
Щоб вмитись чи напитись
Її, як непогана,
Слід кнопку необхідну
Натиснути на ньому
Чи ручку відповідну
Крутнути, та й по всьому.
Так, може про́стий, звичний
Їх кран потребувати,
Але автоматичний
Їх може і не мати.
Аби, як є потреба,
Вода із крана того
Лила́сь, підставить треба
Нам руки лиш під нього.
Він в нас висіти може
Десь по горизонталі,
Також стояти гоже
На ніжках, п’єдесталі,
На тумбі, як захоче
Отой, кому дістався,
Аби він ним охоче
Завжди користувався.
Євген Ковальчук, 13. 01. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2023
автор: Євген Ковальчук