Атмосфера вирує хвостами ракетних інверсій,
Уриває «Сигнал» нестабільність стривожених мас.
Я дотисну ефір той, неначе відстоявши в черзі.
Це тобі не колишні розмови: столиця – Донбас.
І доставлять мені, сяк чи так, з-під Брюсселю у Київ,
Найрідніший із тембрів останніх тих десятиліть
Нетактильний мій скарб, мега-дружби і вірності вияв,
Голос Сили… тендітної, відстань долаючи вмить.
Тут, у серці, терпіння, щоб врешті зустріти й обняти
На сімох, хоч кордони і відстань – ого!
Хай там що, нас ніколи біді не здолати!
Обніму книженятко, бо ти написала його!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.01.2023
автор: Ігор Рубцов