Нас мороком війни вже не злякати
Там, де від вибухів світліша ніч за день.
Бо ворогам наш дух до волі не зламати,
Як і не лізе той кремлівський старий пень.
А з дому пишуть, що все в темряві сидять.
Хоча в будинку поруч світло є цілодобово,
Де в депутата там і банк, і ресторан стоять,
І помічниця мера мешкає там гонорово.
Бо, знову повилазили «вареники» старі,
Що завжди в маслі на поверхні існували.
Та ще й «героями» себе вже нарекли,
Допоки інші московитів відбивали.
Ще і підняли ціни за зв'язок та воду,
Де їм у бізнесі своєму є потреба,
Списавши на війну собі все на догоду.
Та не за них ми зараз там, де бути треба.
Не за ділків підступних та лихих,
А за знедолених і скривджених людей.
Хоч повернулись і не всі серед живих,
Та ладні знову в бій іти задля дітей.
Та ще, за ту стареньку сиву мати,
Що за свої останні копійчини,
Приносила в окопи хліб і чай із м’яти.
А ще, за мирні ранки України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972198
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2023
автор: Юрій SH(Шторм)