Я помру від ворожої кулі,
Бог дасть, швидко і не ганебно.
На могилі моїй зозулі
Будуть сумно кричати в небо.
Лиш вони мене поховають,
І присплять мене піснею квіти.
Рідні ж люди нехай чекають,
Їм так буде не так боліти.
Хай не знає про те моя ненька,
Що нема вже ії дитини,
Сподівається хай рідненька,
Що прийду до ії хатини.
Там, де вітер колише трави,
Де зозулі схилили крила,
Біля чистого, тихого ставу
Безіменною буде могила...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2023
автор: Jazzi Dark