Де Соледар був, дика там пустеля,
Точніше, випалена орками земля,
Скелети – не будівлі там. Без стелі…
Біль полиновий простір застеля.
Дерева, ніби жителі безрукі,
І сторожами вирви там і тут –
Безгласі свідки мук людських, розлуки…
Землі то рани, що не заростуть…
Такого болю ця земля не знала,
Такої сили духу також ні.
Тут воїв подвиги – зарубками в скрижалях
І зброя – із пів світу у… війні…
Ще кроплять землю сльози материнські,
Не всім героям ще стоять хрести,
Але удар тримає наше військо,
Хоч шлях до Перемоги непростий!
24.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972228
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.01.2023
автор: Ганна Верес