Де біснуватий «Перший» той Петро,
Та тінь від «Другої» їх Катерини
З катами сталінізму і політбюро?!
Там бути п0сліду й сучасної вражИни.
Нас все «хоронять» не одне сторіччя
Різні заброди, завойовники і юди.
Тупі «сценарії» пророчать з потойбіччя,
Та ми були і є, і далі Україна буде!
Хтось може вже собі «втомився»,
Дивитись про війну з телеекрану –
Хай «відпочине», бо, хто не скорився,
Вже не віддасть країну жодному тирану.
І бити ту орду московії нещадно
За кров дітей, за згарища та смерть.
За тих, кого і кинула так безпорадно
Війни кремлівської ця круговерть.
І за довіру до «братів» осатанілих,
Що Мати нашу рвали на шматки,
Напливом орд своїх оскаженілих,
Нібито нас пов’язують «зв’язки».
Не «кровні» ті зв’язки, а на крові’,
Що так віками пили з нашого народу.
Імперські зайди намагалися завжди’
Нас тільки знищити собі лиш на догоду.
Від таких «друзів», небо нас позбав,
А від всіх ворогів позбавимось самі.
Орду наш шлях до волі так вже налякав,
Що, аргумент рашистів – лише в їх війні.
Ми їх не звали, тож і валять хай усі,
Не нишпорять по наших закутках.
І їх війну хай заберуть до власної орди,
Бо, де не влізуть – тільки смерті жах.
Давно відомо вже в усьому світі –
«Рабів до Раю не пускають!»
Як і для тій кремлівській свиті –
Ми не здамося, хай і не чекають!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Юрій SH(Шторм)