Цей світ на межі... збожеволів до краю -
Прийшов з війною і вбиває дитя.
Кремль зростивши монстра -дику вовчу зграю
Спалює в руїни... знищує життя́.
Хто дав право вказувати, як нам жити?!
Знищувати села, міста з землею.
В чужій країні ракетами бомбити
Бути вбивцею, пілатом - суддею.
''Руський мір'', тут хоче господарювати
Завоювати наші надра землі.
У вічне рабство, ярмо нас всіх загнати,
Щоб жили без тепла і світла в імлі.
Щоб корились царю... цілували руки,
Слухали язик дурману та брехні .
О, скільки тортур зазнали горя, муки.
Є скалічені долі у цій війні.
Путіністи розпалили вогонь, війну-
Спалюють наш храм ,дім, гвалтують жінок.
Вбивають українців вкравши в них весну
Стріляють в спину натиснувши курок .
Горять у згарищі : Харків, Ірпінь, Дніпро,
Бахмут і Соледар немов пустеля.
Підривають мости, крадуть людське добро
Ванька з Уралу, з Сибіру Омеля.
О, виродки із московського болота!
Ваш псячий рід - проклятий на сто житів.
Немає вам прощення - дика голота!
За сиву матір, що втратила синів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Чайківчанка