Недільний борщ
Якось, у неділю, наварив собі борщу,
Справжнього, червоного, на м’ясі.
Із квасолькою, із смаком часничку,
У тарілочку насипав, зеленню прикрасив.
Підмішав туди сметанки ложку,
Смужечками накришив сальця,
На додачу, ще цибульки трошки,
Що хрумтить, як сніг від морозця.
Житній хліб, ще теплий, запашний,
Скибами міцними покраяв,
Гострої гірчички, аромат міцний,
Навкруги дразливо закружляв.
Потираю руки, слина в роті грає,
Холодильника відкрив, налить горілки,
А горілки в холодильнику немає,
Є кефір і пляшка Пепсі, тільки…
Залишилось в розпачі промовить: - Ой!!!
Що тобі сказати, мій друзяко!
Довго не забуду борщик той –
Їв і плакав, с..а, їв і плакав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Костянтин Вишневський