****

Сито  спогадів  розсипається
 по  провулках  пам'яті,  
Щоби  виткати  локони  ніжності
 на  мапі  світу,
Щоб  всі  транзити  і  гирла  любові  
не  були  забуті,
Коли  ти  входиш  у  стиглість  весни  
і  бачиш  сходження  цвіту.
Ось  тобі  і  вдалося  зсунути  кордони,  що  набрались  переломних  моментів,
До  мінімалізму,  бо  весна  -  
це  середовище  тепла;
Кілька  її  фрагментів  -
І  ти  хизуватимешся  тим,  
що  навчилась  заново  дихати.
В  архіві  життя.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972275
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Олеся Шевчук