Ткачі своєї долі.

Місяць  і  зорі  такі  ясні  в  небі,
Вітер  в  руїнах  заснув  вже  давно.
Не  спи,  Україно,  спочинь  лиш  в  потребі,
Зігрівшись  на  мить  синьо-жовтим  рядном.

Тільки  з-за  обрію  вигляне  сонечко
Кожний  спішить  свою  лепту  вкладати:
Прядиво  тонке,  але  міцна  ниточка,
Щоб  переможне  ряденце  зіткати.

Герої  на  фронті  нас  захищають,
Ми  хліб  випікаєм,  хтось  рани  лікує,  
Одні  допомогу  бійцям  постачають,
Той  зброю  кує,  а  другИй  ремонтує.

Цю  кожную  нитку  до  нитки  складаєм,
Звитягу  й  незламність  берем  за  основу*.
-    Згиньте,  загарбники!  -    ворогу  скажем,
Вкраїні  зітчемо  рядно*    Перемоги.

Місяць  і  зорі  такі  ясні  в  небі,
Вітер  в  руїнах  заснув  вже  давно.
Не  спи,  Україно,  й  дрімати  не  треба
В  осколках,  на  жаль,  синьо-жовте  рядно...


                                                 *  Рядно    -    покривало  з  домотканного  полотна.
                                             *  Основа    -    тут    міцні  подовжні  нитки,  що  
                                                                                           використовують  в  ткацтві.  
                                                                                         

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972288
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Галина Лябук