Ти присутній незримо
в кожній моїй добі.
Коли чую твій голос,
йти готова у бій,
витинати думками зло,
що кусає світ,
і саджати дерева правди,
любові цвіт.
Повербанк ти моєму серцю,
моїм очам.
Коли бачу бадьорий крок твій,
стаю дівчам.
Сиплю сміх, неначе сніг небо,
баланс гублю.
Бо, як соняшник в полі сонце,
тебе люблю.
Я не знаю, що доля впише
у мій роман.
Поки що сонце рідко сходить,
стоїть туман.
То надія, то безнадія
іде в екстаз.
Заведеш мене у дім щастя
ну, хоч би раз?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)