Морозно виє вітер.
На серці прохолода.
Я б міг себе жаліти,
Проте мені не шкода.
Бреду вечірнім містом,
У втомі очі мружу.
Завія лютим свистом
Троюдить вперто душу.
Зими студена млявість
Зігнала теплий спокій,
Віддав свою я радість
Розпуці кароокій...
Хай це іще лиш витік
Життя мого дороги,
У безвість вже щомиті
Ведуть непутні ноги.
Кудись у край імлистий,
Де буде тільки тиша...
Та поки ж маюсь містом
Один під стогін хвищі.
Однак мені не шкода,
Хоч міг себе жаліти.
На серці прохолода.
Протяжно виє вітер.
[i]14.ІІ.22 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972363
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2023
автор: Прозектор