Поверхня це шліфована
Й предмет також ним зветься,
В який вона вмонтована,
Що дзеркалом зоветься.
Хоч назва ця знайомая
Усім, та не єдина
Вона. Є ще відомая.
Не кожная людина
Її використовує,
Адже її не знає,
Бо час нам надиктовує
Слова нові, бо має
Властивість розвиватися
Людськая наша мова
І з часом називатися
По-іншому готова
Чи ж пак слова в ній певнії.
Так, дзеркало давніше
Свічадом звали древнії,
Але, як і раніше,
Нам служить. Відображення
Показує нам краще,
Аби приємні враження
Лишались, як найкраще
Усі ми причепуримось,
І на душі теж стане
Мов легше, як ми журимось,
Журба, мов лід, розтане.
Малим, великим, знаємо,
В нас дзеркало буває,
Квадратне, кругле маємо,
Яке лиш хто бажає.
Євген Ковальчук, 17. 01. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2023
автор: Євген Ковальчук