Прийде весна, під білим покривалом
художник юний виправить портрет
Весною нас закоханих немало
і кожен другий в березні поет
Розпустить знову пишно над водою
струнка берізка пасма золоті
Її прокляття - бути молодою,
топити сльози в гордій самоті
А нам удвох іти, та гомоніти
під звук струмка, під шурхіт із дупла
О, як же пахнуть перші білі квіти –
і як в цю мить бракує їм тепла
І легко так вести на двох розмову:
коли буяє, пахне і цвіте
Твою й небес я відчуваю змову -
та хто жалітись буде на святе
Бо ж нам обом щовечора зоріти,
сміятись дзвінко й плакати за мить
Ну як з твоєї вирватись орбіти
коли вирує в серці та штормить
Прийде весна і знову задурманять
надшидкоруч ціловані уста
Така любов буває у романах,
героєм бути час ще не став
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972414
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.01.2023
автор: Тарас Слобода