Йде сніг. Бере мене за руку.
Отак собі бредем стежинами зими.
Навколо ні душі, не чути ані звуку.
На білім полотні лишаються сліди.
Закуталась земля у білу павутину,
Чекала на сніги у сірому пальто.
Їй пасмо довгих кіс втікає крізь хустину,
А хто ж його назад сховає за чоло?..
Магічна біла мгла танцює соло в небі:
Сама собі глядач, сама собі актор.
Засипали сніги дороги-паралелі,
На перехресті час із мрій зведе собор.
03.12.2022
Наталія Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972442
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2023
автор: Наталія Волинська