Не запрошу до свого танцю,
Не дам творитися імлі.
Я як той спогад рано-вранці,
Повію по твоїй землі.
Я не розкажу про тривоги,
Про снів ранкових дивний круг
Я не... Та що тобі мої дороги?
Вони як замкнутий ланцюг.
В них ні початку, нема краю,
Нема нічого, тільки десь,
Якась частина завмирає
І пробіга тремтіння вскісь.
Не запрошу до свого танцю.
Я дотанцюю мить сама.
Що треба тому обірванцю-
Людині? Жила і нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2023
автор: Ксенія О