А до весни рукою вже подати,
Біжить з гори розпатлана зима.
Їй хочеться сліди позамітати,
Лютує, злиться, але все дарма.
А день росте! і ніч щораз маліє,
І час, як вітер , все кудись летить.
У серці тепло світиться надія -
Дай Боже, й цю межу переступить...
Хай буде сніжно, лагідно і тихо,
Хай буде сонце, небо і краса!
Хай відведуть від України лихо
У лютому назавжди небеса!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972488
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2023
автор: majra