До смерті вже немає і страху',
Бо, всі колись ми помремо в свій час.
Та не однаково, коли за обрій відійду –
Яка залишиться країна після нас.
Що інші скажуть – вже однаково мені,
Бо, мають сенс не балачки по монітору,
А лиш реальні дії, коли лізуть вороги,
Аби щоб для дітей вже не було повтору.
Тому, і сам, де бути зараз треба,
Хай навіть власна доля непривітна,
Аби лиш їм був волошковим колір неба,
Щоб і за мене їм збулася мрія заповітна.
Країна рідна щоб була, як теплий дім,
Де би були любов, достаток, мир і спокій,
Дитину жодну не лякав раптовий грім,
І по життю були щоб вільними всі кроки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.01.2023
автор: Юрій SH(Шторм)