У світі без меж і без краю
Так надважливо ловити моменти.
Чуєш? З-під снігу: "Кохаю", -
Білий підсніжник розвів сентименти.
Знову проснувся завчасно,
Крихітний цвіт під снігами морозить.
Знову любов та невчасно:
Зустріч з весною мороз переносить.
У цьому великому світі
Так необхідно свій мати - маленький,
Де на вербовому вітті
У березні бруньки ведуть посиденьки.
Ловлять з галуззя краплини
І одна одну з долонь напувають.
Що їм зосталось? Години.
На вербну неділю уже позривають.
У цьому тривожному світі
Шанс свій бузковий не можна втрачати:
У пишному диво-суцвітті
П'ять пелюсток необхідно пізнати.
Магія раннього сонця
В ніжних пелюстках росу чаклувала.
Вітер прислав охоронця,
Зла щоб рука щастя квіт не зірвала.
У цьому невпинному світі
Можна і треба збиватися з ритму,
Щоб у весняному цвіті
Віру плекати свою непохитну.
Щоб цілувалося небо
З чистим прозорим квітневим повітрям.
Сили здолавши Ереба,
Спрагла земля під промінням розквітла.
31.01.2023
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
* ЕРЕБ, - 1. Одне з начал всесвіту – вічний морок, породження Хаосу. 2. У давньогрецькій міфології – підземне царство темряви, через яке душі померлих проходять в Аїд. 3. Персоніфікація мороку, пітьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972517
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2023
автор: Наталія Волинська