[u][i]Переклад:[/i][/u]
Яка ж ця ніч! Не можу я...
Так місячно! Мені не спиться.
Немов померкла юнь моя
В душі, як і колись іскриться.
О подруго схололих літ,
Не називай же гру коханням.
Хай краще цей холодний світ
Мені струмить у спогадання.
Хай рис спотворених сліди
Він обмальовує уміло,
Бо розлюбить не зможеш ти,
Як полюбити й не зуміла.
Кохати можна тільки раз.
Тому розстався я з тобою,
Що липи марно надять нас,
Ногами тонучи в забоях.
Бо знаю ж я і знаєш ти:
У відсвіт місячний цей, синій
Не зможуть липи зацвісти –
На них вже сніг і сизий іній.
Що відлюбили ми давно,
Ти – не мене, я також – іншу,
І нам обом усе одно
В кохання грати, що не вийшло.
Та все ж цілуй і обіймай,
Лукаво мружачи повіки.
Хай серцю вічно сниться май
І та, що покохав навіки.
[u][i]Оригінал:[/i][/u]
Какая ночь! Я не могу…
Не спится мне. Такая лунность!
Еще как будто берегу
В душе утраченную юность.
Подруга охладевших лет,
Не называй игру любовью.
Пусть лучше этот лунный свет
Ко мне струится к изголовью.
Пусть искаженные черты
Он обрисовывает смело, –
Ведь разлюбить не сможешь ты,
Как полюбить ты не сумела.
Любить лишь можно только раз.
Вот оттого ты мне чужая,
Что липы тщетно манят нас,
В сугробы ноги погружая.
Ведь знаю я и знаешь ты,
Что в этот отсвет лунный, синий
На этих липах не цветы –
На этих липах снег да иней.
Что отлюбили мы давно,
Ты – не меня, а я – другую,
И нам обоим все равно
Играть в любовь недорогую.
Но все ж ласкай и обнимай
В лукавой страсти поцелуя.
Пусть сердцу вечно снится май
И та, что навсегда люблю я.
[i]30.ХІ.1925[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2023
автор: Прозектор