Неправдиві це слова,
Вчинки ті, що шкодять
Більш, що наша голова,
Розум, думи родять
Із метою вдовольнить
Щось в своїй потребі,
Щоб, мовляв, нам краще жить,
Наче сонце в небі.
Як шляхом ти тим піде́ш,
Що заріс брехнею,
Доброго там не знайде́ш,
А живучи з нею,
Втратиш лиш в єдину мить
Віру та довіру
Тих людей, з якими жить
Маєш честь. Надміру
Будеш у житті обман
І робить, й казати,
В свій же втрапиш ти капкан –
Жоден бо і знати
Вже не буде, хто є ти
Й ти також, на диво,
Плутатимешся й знайти
Вже шляху, можливо,
Більш не зможеш ти назад
Разом із брехнею,
Житимеш бо наздогад
З нею, мов з ріднею.
Щоб цього не сталось, лиш
Треба це зробити –
Весь обман навік облиш,
З правдою вчись жити.
Євген Ковальчук, 25. 01. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.02.2023
автор: Євген Ковальчук