Гой ти, гойдалка осіння!
Дме у спину вітер дужий,
Рве вбрання – нема спасіння –
Вітру подуви потужні
Ширму сутності шматують.
Жовкне листя, відмирає...
Лиш яскрить смарагдом туя,
Мов прибулиця із раю.
Гой ти, гойдалка осіння!
Вітер змін колише долю –
Від гойдань нема спасіння.
Жовкле листя ляже долу...
08.10.2019
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2023
автор: Олена Студникова