На струнах душі доля пальцями грала.
Бувало, шедевром звучало єство:
По нотах душа їй у такт завмирала,
У храм свій впустивши святе божество.
Бувало, грубіли тендітні фаланги:
Рве струни нещадно і б'є інструмент.
Не дивиться в ноти, сфальшивлює такти,
Що аж на тім світі здригався Шопен.
А часом закине, забуде й не гляне:
Ні добрих, ні злих їй мелодій не грає.
І товстий шар пилу на струнах осяде,
Якщо доля душу нічим не чіпає.
Смертельний той спокій, безлике мовчання.
Не сміх, то хоч сльози - хай грає живе!
Байдужість, як ржа, роз'їдає бажання,
Краде в тебе Всесвіт, а в світу - тебе.
12.08.2022
Наталія Петренко
Ілюстрації з Інтернету
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2023
автор: Наталія Волинська