Хай грає живе!

На  струнах  душі  доля  пальцями  грала.
Бувало,  шедевром  звучало  єство:
По  нотах  душа  їй  у  такт  завмирала,
У  храм  свій  впустивши  святе  божество.

Бувало,  грубіли  тендітні  фаланги:
Рве  струни  нещадно  і  б'є  інструмент.
Не  дивиться  в  ноти,  сфальшивлює  такти,
Що  аж  на  тім  світі  здригався  Шопен.

А  часом  закине,  забуде  й  не  гляне:
Ні  добрих,  ні  злих  їй  мелодій  не  грає.
І  товстий  шар  пилу  на  струнах  осяде,
Якщо  доля  душу  нічим  не  чіпає.

Смертельний  той  спокій,  безлике  мовчання.
Не  сміх,  то  хоч  сльози  -  хай  грає  живе!
Байдужість,  як  ржа,  роз'їдає  бажання,
Краде  в  тебе  Всесвіт,  а  в  світу  -  тебе.

12.08.2022
Наталія  Петренко  
Ілюстрації  з  Інтернету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972609
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2023
автор: Наталія Волинська