Вітром розвіяне листя з-під ніг,
Сонце вгорі висить собі тьмяно.
Яку б не обрав із сотні доріг –
Однаково всі впираються в яму.
Посмішка де? Де з вогнем очі?
Вітер розвіяв, як листя з-під ніг.
І кожного дня, кожної ночі,
Все ж мушу обрати одну із доріг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972626
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2023
автор: Андрій Лагута