Давно не видно сонця.
Весна б уже скоріш.
Напевно кроманьонцям
Жилося веселіш...
Закрили небо хмари --
Нудьга і негатив
І " трьом царям со дарі"
Нема куди іти...
Мине лише сто років
І сім мільярдів нас
Змете,як мух, потроху
Його Величність Час.
Ніякий Нострадамус
Не скаже до пуття
Яке нащадків наших
Чекає майбуття.
Що у майбутнім буде
Нам знати не дано.
Там зовсім інші люди
Творитимуть кіно.
Напишуть свій сценарій,
придумають сюжет,
Щоб завжди у фіналі
Був гарний happi end.
Ми нашу кров і гени
Їм в спадок віддамо
І волю,
волю й землю
Будь-що збережемо!
Ми зробимо це, діти,
Назло всім ворогам
Заради світла в світі,
Заради миру вам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2023
автор: Mikl47