Червоні лінії відречень...
Минає день чи, може, ніч?
На тлі суцільних заперечень -
самотній погляд Божих віч.
На темнім тлі Армагедону -
хіба що танці неземні!
І не відкриєшся нікому
ані при ночі, ні при дні...
Червоні лінії списали
тобі всі плечі і вуста.
Столочать істини вокзали,
як дорахуємо до ста.
Як дорахуємо до тисяч,
то, певно, й Бог, то, певно, й Бог
нарешті зможе відректися
від наших і своїх знемог.
2.02.23 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972672
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.02.2023
автор: Леся Геник