Стара вишиванка - святий оберіг,
Що з тіла Країни стягнути не зміг,
Хоч лапами варвар таки шматував,
Та з ниточок хрестик ніяк не порвав.
Біленька тканина - то доля моя:
Тут чорне й червоне сплелись, як сім'я,
Де місце любові і смутку є час,
Та миті сумні не роз'єднують нас.
Ми стали сильніші на кілька рядків,
Хоч хтось так зарано уже посивів,
Але сорочини зцілить полотно:
Яскравим рядком перешиємо зло.
І серце Країни заб'ється сильніш!
А ти, ворог ниций, себе вже не тіш:
Вдягла вишиванку моя Україна -
І гордо у ній чепуриться Людина!
19.05.2022
Наталія Петренко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972712
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2023
автор: Наталія Волинська