Віє вітер ген зі сходу,
повниться димами.
Ши́риться поміж народу:
«Боже, будь із нами!»
Не стихає людобійня –
торжество Харону.
Мати ходить, як причинна:
«… від Сяну до Дону…»
Колоскам немає місця –
степ зорали міни.
Дуб від шквалу похилився.
Косить смерть невинних.
Вітер віє, не спинити.
Вітряки – на варті.
«Краще будуть жити діти, –
віримо, – бо варті».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972721
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2023
автор: Оксана Дністран