Спрямованим лишивсь увись,
Дивлюсь на море…
Не треба плакать, усміхнись –
Яке тут горе?
Жив і прекрасно ще живу
І друзі рядом,
Вже звик без віри в дивину…
До змін наряди
Любив я, в пору, від весни,
Вдягнутись в шишки.
Днем Сонце, Місяць шле нам сни,
На гіллі білки –
Тож ласі й в зиму був запас,
Як милувався…
Небес міняється окрас,
Я хмар торкався.
Вже рідко зелень на гілках,
Прощальна пісня –
Присядуть Птахи на кистях,
Світ милий війся!
Вже зміна підростає знов –
Життя вітає,
Нехай продовжиться Любов,
Що залишаю…
04.02.2023 р.
Лівадія.
Старий кедр, фото Марини Іванової
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972805
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2023
автор: Променистий менестрель