Це було так недавно, це було так давно...
2014 рік
Лучше умереть стоя, чем жизнь жить на
коленях.
Шота Руставелі.
Запродали запроданці нас.
Порошенко на що ти повівся?
Здав без бою найманцям Донбас.
Де ж твій дух президентський подівся?
Чи то знову були лиш слова,
Що Луганськ і Донецьк будуть наші?
Де поділась твоя булава?
Коли слав ти в ярмо долі наші.
За що ж гинули в пеклі війни
Най-найкращії діти країни?
Що нам скажуть полеглих сини?
Хто простить незліченні могили?
Хто ж з вас молотов, хто рібентроп?
Хто дозволив ділити Вкраїну?
Чи для вас - «після нас хоч потоп».
А для нас – це як постріли в спину.
Схаменись Порошенко, проснись.
Бо ж над нами «Небесная сотня».
Ти ж їм в вірності клявся колись.
Ти ж продав їхні душі сьогодні.
Й луганчане тебе не простять.
Цей забитий народ став забутим.
Дні неволі над нами висять.
Але ж ми не раби – ми є люди.
21.09.14 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972806
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2023
автор: Мехті Волас