Зима відкриває нам казку

Мені  сказали,  що  зима  не  квітне,      
Метіллю  душу  й  серце  заміта,
Вона  холодна  й  зовсім  не  привітна,
Її  прихід  не  кожен  привіта.

А  я  не  вірю  –  в  неї  є  харизма,
Вона  снігами  білими  цвіте.
Від  самого  народження  й  до  тризни
Полотна  зі  сніжинок  білі  тче.

Її  вуалі  –  наче  дивоцвіти,
Мереживом  срібляться  на  гілках,
Її  мороз  які  малює  квіти!
І  приліта  щодня,  як  дивний  птах.

Зима  нам  казку  нову  відкриває,
Кружляють  білі  бджоли  за  вікном,
З  небес  на  землю  пада  покривало,
Побілене  негашеним  вапном.

Метелики  і  білі,  і  сріблисті
У  круговерті  вальсу  все  летять,
Дерева  у  грайливому  намисті,
Немов  зірки  на  небі  мерехтять.    

Усе,  як  влітку,  тільки  біло-біло,
Все  білим  цвітом  ніжності  цвіте,
Пелюсточок  вже  стільки  налетіло
І  білим  цвітом  все  мете  й  мете.  



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А