Всі люди завжди мріяли про те,
Щоб світ наш змінювавсь на краще,
Що нова влада в рай нас поведе,
І стане всім їм жити краще....
Народу захотілось мати "слуг":
Обрали, думали - гадали,
Чекали і добра, й тепла навкруг,
Не вийшло, слуги все забрали...
Ще споконвіку знали люди всі,
Що треба дбати про майбутнє,
Й робити по - можливості усе:
Щоб і життя ставало путнє...
Отож і вибрали для цього "слуг",
Надіялись і добра ждали,
Тягли тягар життя, як колись плуг,
Та путнє все "слуги" собі забрали...
А люди, як жили, так і живуть:
Надіються, працюють, ждуть...
Та кращого так і не діждались,
Бо "слуги" лиш про себе дбають...
Ідуть роки і слуги всі живі,
Ще й недоторканими стали...
Жирують всі, як павуки плетуть,
А на народ плюють, як і плювали...
Чи довго так утримається все,
В народу вже терпець урвався...
Та "слугам" не болить усе людське,
У владі вже лиш блат остався...
Чи довго ще терпітиме народ,
Та ще й війна людей вбиває,
А "слугам" не болить усе людське,
Бо в владі блат лише́ зостався...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972843
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2023
автор: геометрія