Від слів уже втомився записник,
але й без слова, як людина тужить,
любов йому відома і байдужість,
до вічних правок поетичних звик
і знає після крапки у кінці
десь на глухих теренах інтернету
шукає хтось бальзамові куплети,
що залікують зранені рубці
й бажання подарують далі жити
тому й радіє він єдиній миті…
та мужньо терпить виправлення ці.
05.02.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972905
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2023
автор: Микола Соболь