Горить свіча – сльозинки воску капають,
Малюють тіні фрески на стіні
І візерунки-арабески дряпають –
Гасить її не хочеться мені.
Гіади вийдуть, заслонивши зорі,
І зацілують гаряче Тельця.
Якісь чудні, їй-Богу, непрозорі –
Ні ліку їм немає, ні кінця…
Горить свіча – сльозинки ронить тихо.
Як гіацинти, полум’я тремтить –
Жене біду, і геть відводить лихо,
І будить щастя, що десь мирно спить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972932
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А