Ворочає по вітру клубчастий дим,
по гладі блакитного неба лягає,
не може глядач милуватися ним,
тарілка розжарена на небі вже сяє.
Кругленьке обличчя і сяючий шик,
поважно по небу ступа воно з сходу,
сонце яскраве, божественний лик,
являє сьогодні народу.
І дим із труби лоскоче все вітер,
і грає з ним хитро у ігри смішні,
повітря холодне, і сонцем не гріте,
а все ж так приємно і мило душі.
Дим сірий й пухнастий, м'який як пісок,
Гортає все сонце і вабить до себе,
з проміння все сонце плете свій пасок,
й кидає у димні тенета:)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972948
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2023
автор: Римма Іляшенко