***
Я всотаюсь в цю землю кров”ю своєю
і залишусь навіки із нею,
бо єдині вони — кров, земля.
Хай змішаються, хай зліпить нову людину
Бог, узявши скривавлену глину,
і зведусь я, оновлений я.
Наче знищений, ніби за обрій вигнаний
та засланий в промерзлий Сибір;
я вернусь в Україну крізь чорні омани,
зради, попіл минувщини - в мир.
05.02.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972972
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2023
автор: Валерій Коростов