Це було так недавно, це було так давно...
2015 рік
"Да мы умеем воевать
Но не хотим чтобы опять
Солдаты падали в бою
За землю русскую свою."
Потому и воюют теперь москали
За чужие, не русские пяди
Погибают мальчишки от дома вдали
Но спокойны кремлевские…дяди.
Вроде русский мужик, а привычка хамла–
Коль не съем целиком, понадкусывать надо
И грохочет броня и пылают дома
От бесчувственных пушек и градов.
На грузинской земле много разных плодов
Только рот раскрывай здесь пошире.
И дымятся руины взамен городов,
От укусов кремлевской гориллы.
Приднестровье настигла такая ж беда –
У Москвы теперь помощи просят.
Только щедрой бывает Москва не всегда,
Уж саму ее ветром заносит.
Ще з козацьких часів, мов та зграя вовків,
Москалі на нас зуби точили.
Хоч пручався народ, вельми волі хотів,
Україну вони надкусили.
Та без волі своїх можновладців лихих
Без втручання продажних магнатів
Не ділився б народ на своїх і чужих
Не палали б в вогні наші хати.
А тепер ми в полоні, окупанти вкруг нас.
Маем душу та очі, що плачуть
02.03.2015 р
Луганськ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973020
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2023
автор: Мехті Волас