Україно, моя Україно,
Ти ж незламна була, й нині є,
І людей, і дітей гарно вчила,
І в майбутнє усіх нас вела...
Була й є, ти нам матінка рідна,
Гордість наша в тобі теж жила,
У турботах ти з нами раділа,
Й завжди сильною з нами була...
32 уже роки минає,
З того часу, як ти ожила...
Та щораз наш народ обирає:
Владу - зраду: наповнену зла...
Ці помилки нам шкоду приносять,
Влада дбає про себе, а ми:
Живемо, чи існуємо якось,
Хоч лінивими ми й не були...
Наші люди від роду сміливі:
Від природи і предків своїх,
Роботящі, спокійні і сильні,
І натхненні в роботі своїй...
З часом люди, звичайно, старіють,
Так природа усім нам дає,
Та терпіти всі люди уміють,
І вперед їх натхнення веде...
Допускає помилки вся влада,
На життя свої погляди є:
І помилки, й нехлюйство, чи зрада,
І війна вже із орками йде...
Наші воїни сильні й сміливі,
Серед них і герої вже є.
Лише влада до них прихотлива,
Президента це "квартал" дає...
Пам"ятаю, як Зе й його "квартал":
З України сміялись завжди,
Викликали і згоду, і запал,
Не чекали ж бо ми всі війни...
Аж два роки вся влада гуляла,
До роботи часу їм не було.
А росія цього тільки й ждала,
Й її військо війною пішло...
Та і нині в нас влада байдужа,
Людські болі вона не сприйма,
Всі у владі вгодовані дуже,
До лиця їм усім кутєрьма...
А на фронті сини наші й доньки:
Захищають країну свою...
А у владі веселощі довгі,
Не додасть це нам слави в бою...
Україно, моя Україно,
І народе, мій славний такий...
Не допустить він ворога й нині,
Як з германцями наші батьки...
Прийде час, ця війна закінчиться,
Ми на захист готові всі йти,
Прилетить Перемоги "Жар - Птиця",
Ми досягнем своєї мети...
Україно, моя Україно,
Ти незламна була у віках,
Ти в цім світі така є єдина,
В своїх мріях у праці й думках...
На путящу ми змінемо владу,
Ми ж бо предки усі козаків,
Не пробачим ми зради нікому,
Так нам Бог Всемогутній велів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973039
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2023
автор: геометрія