Війна іде… А мир втіка все далі…
Ляка його московський єзуїт.
Надія ще жива в нас, життєдайна,
Тож не один утік і сателіт.
Ми не одну вже наволоч спинили,
Крові людської – не одна ріка,
Чому ж нам діточок посиротили?
Кров їх батьків на ворогів руках.
Кричить душа, упившись горем-болем,
Хмурніє небо від такого зла,
Та Україні вже не буть рабою,
Свободи дух дорожчий нам від злат!
31.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973157
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2023
автор: Ганна Верес