Про неї кажуть, що вона –
Вмістилище всіх знань.
І то для нас не дивина,
Адже переконань
Про те достатньо є у нас.
Це істина жива,
Тому що в ній же повсякчас
Стара, також нова
Є інформація про все,
Що є на світі цім,
Що певну кóрисність несе
Без винятку усім,
Хто впевнено до неї йде
Завсіди* залюбки,
Бо завжди він у ній знайде́
Потрібнії книжки,
Газети і журнали теж,
Альбоми, карти – все,
Що інформацію, авжеж,
В собі тобі несе.
В ній відділи окремі є:
Читзал, абонемент,
Що документи всім дає:
Робочий ти, студент.
Не має значення у тім.
Нема насправді, ні.
В бібліотеці бо усім:
Йому, тобі, мені
Бібліотекар враз готов
Надати всі книжки.
Він це робити знову й знов
Готовий залюбки.
Та сперш би записатись мав,
Заповнить формуляр,
Щоб справжнім читачем ти став
Її. Чи ти школяр,
Студент чи вже ти працівник
Повинен в нім вказать:
Учитель, кухар, садівник…
Та спершу записать
Слід прізвище, ім’я також,
Свій вік і де живеш,
Ну, звісно, підписать, атож,
Аби, як ти прийде́ш
Пізніше документи брать,
Бібліотекар міг,
В нім їхні назви записать
І авторів, поміг
Тобі ті книги віднайти,
За кóтрими прийшов,
Щоб із бібліотеки ти
Додому вже пішов
Із ними. Та аби знайти,
Їх взяти в той момент,
Обробку має перш пройти
В ній кожен документ.
Бібліотекар, слід сказать,
У каталог внести
Його повинен і печать
На нього нанести,
Присвоїть шифр, щоби знать,
В якому місці, де
Він чи стояти, чи лежать
У сховищі будé.
Як актуальність утрача
Із часом документ
Чи зношений, це означа,
Прийшов час, той момент,
Коли його не викидать
Потрібно, а, слід знать,
На нього певний акт складать,
Аби його списать.
Точніше не на документ,
На певну кількість їх,
Як сховище, абонемент
Повинен збути їх.
В ній можеш стріти на путі,
Тут треба ще додать,
Хто має документи ті
Бібліографувать.
Завдання їхнє поляга,
Щоб кожен документ
Мав опис. В цьому помага
Усім їм інструмент,
А радше кілька, звісно, так.
Перш виявлення йде,
Відбір за схожістю ознак,
А потім вже прийде́
Характеристики чергá
І групування теж.
У цім робота поляга
Неле́гка їх. Авжеж,
Покажчики вони також
Складають, слід додать,
Аби всім людям же, атож,
Все ж легше вибирать
Було потрібнії книжки,
Що хочуть почитать
У ній, а може, залюбки
Якісь собі придбать.
Рукописів є відділ в ній
Та рідкісних видань,
Але в великій, не малій.
Скажу вам без вагань,
Багато відділів в ній є,
З’являються нові,
Та головне те, що дає
Вона всім нам живі,
Ті, що живуть в її книжках,
Глибокії знання,
Що збереглись в них у віках
Не просто навмання,
А щоб просві́тлити людей
В сучаснім, в майбутті
Премудрістю лиш тих ідей,
Що в їхньому житті
В пригоді стануть їм усім,
Їх гідно жить навчать,
Життя своє передусім
Найбільше цінувать,
Те, що вона, він, я і ти –
Всі, бачить кожен з нас,
Природу-мати берегти
Усюди, повсякчас;
Мудрішими ставать, аби
Життя у нас текло
Рікою щастя, без журби,
Страждань, щоб зникло зло
На всьому світі навіки́,
Щоб світлі почуття,
Ідеї, чистії думки
Впродовж всього життя
Провадили тебе, мене –
Кожнісінького із нас,
Аби минуло все сумне
Й настав щасливий час,
Який тривав би кожну мить,
Щоб повне ним ущерть
Життя було, щоб розлучить
Могла нас тільки смерть.
*Завсі́ди – розм. Завжди
Євген Ковальчук, 04. 02. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2023
автор: Євген Ковальчук