Жалість зникла б не роби,
Ми когось біднішими
Й Милосердя зникне теж –
Щастя в інших як таке ж.
Й страх взаємний – мир несе,
Поки ти – не над усе,
Бо Жорстокість вже тоді
Пастки ставить на путі.
Сяде, в ній страхи святі
Й ґрунт намочать сльози ті
І Смиренність корінь вниз
Випускає щоб проріс.
Згодом, Таємниці тінь
Їй затьмарить височінь,
Муха й Гусінь з нею теж
Таємниці вкусять.
І зросте Обману плід
Дуже якісний на вид
Й Ворон там гніздо зів‘є
Тінь густа для нього є.
Моря і землі Боги
Так знайти і не змогли,
Дерево таємне те –
В Мозку в нас воно росте.
09.02.2023 Віталій Гречка
The Human Abstract (by William Blake)
Pity would be no more,
If we did not make somebody Poor;
And Mercy no more could be,
If all were as happy as we;
And mutual fear brings peace;
Till the selfish loves increase.
Then Cruelty knits a snare,
And spreads his baits with care.
He sits down with holy fears,
And waters the ground with tears:
Then Humility takes its root
Underneath his foot.
Soon spreads the dismal shade
Of Mystery over his head;
And the Catterpiller and Fly,
Feed on the Mystery.
And it bears the fruit of Deceit,
Ruddy and sweet to eat,
And the Raven his nest has made
In its thickest shade.
The Gods of the earth and sea,
Sought thro' Nature to find this Tree
But their search was all in vain;
There grows one in the Human Brain.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2023
автор: Віталій Гречка