Люди всі усе життя
Носять на ногах взуття
З ціллю перш, передусім
Захисту їх, щоб усім
Зручно нам у певну мить,
В певний час було ходить
По підлозі, по землі.
І дорослі, і малі –
Кожен з нас на світі зна.
Це для нас не новина.
Різні типи є взуття.
Знати треба до пуття
Нам, коли який взувать,
Щоби ноги замерзать
Чи пітніти в літній час
Раптом не могли у нас.
Як надворі лютувать
Холод почина, взувать
Перш, ніж вийти, скáжу вам,
Черевики треба нам.
Як глибокії сніги
Там іще в нас навкруги,
Не хвилюйся, не сумуй –
Чоботи тоді узуй.
А улітку, навесні
Можна і тобі, й мені
Туфлі чи сандалі взуть
Ті, які нам підійду́ть.
Капці носимо ти, я
Вдома. Це легке взуття.
І спортивне в нас, атож,
Звісно, є взуття також.
Кеди це, кросівки теж
Чи звичайні, чи, авжеж,
Роликові. У взуття,
Слід додать для сприйняття
Повного його, ще є
Компоненти, щоб своє
В нас призначення як слід
Здійснювало, звісно. Під
Ним підошва є. Каблук
Може буть на ній, що звук
Своєрідний видає.
У чобіт халяви є,
Що гомілки в той же час
Покривають добре в нас,
Як взуваємо їх ми.
То і звуться ж чобітьми.
Більшість із взуття шнурки
Має. Застібки, шпильки
Чи липучки мати теж
Може, звісно, так, еге ж.
А для чого? Щоб взуття
В нас трималось до пуття
На ногах, аби ось-ось,
Як йдемо ми, не знялóсь.
Та, перш, ніж взуття узуть,
Слід шкарпетки одягнуть.
Ось, для чого у взутті
Ходимо ми при житті.
Євген Ковальчук, 08. 02. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973355
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2023
автор: Євген Ковальчук