Люди

Є  люди,  як  сонце.  Є  люди,  як  квіти.
Є  діти  дорослі.  А  є  вічні  діти.
Є  ті,  хто  назавжди  врізаються  в  пам'ять:
Одні  -  тим,  що  зцілять,  а  інші  -  бо  ранять.

Є  мало  значущі,  а  є  надважливі.
Є  просто  гарненькі.  Є  дуже  красиві.
Є  ті,  хто  вважають  себе  надто  мудрим.
А  інших  -  належно  оцінюють  люди.

Є  люди  -  казкИ.  А  є  люди  -  уроки.
Є  ті,  хто  щоденно  скоряє  висоти.
Є  надто  вразливі.  А  є  товстошкірі.
Безбожні.  І  ті,  хто  росте  в  своїй  вірі.

Є  надто  відверті.  А  є  кам'яниці.
Є  ті,  в  кого  світ  лиш  у  межах  зіниці.
Є  ті,  хто  щодня  горизонт  віддаляє:
Усе  життя  вчить,  та  нічого  не  знає.

Є  люди  -  печаль.  І  є  люди  -  смішинки.
Є  сам  по  собі.  Ну  а  є  -  половинки.
Корисливі  є.  А  є  дуже  корисні.
Є  надто  загальні.  А  є  дуже  стислі.

Які  б  не  були,  головне  -  всі  ми  люди.
І  слід  свій  людський  залишаємо  всюди.
Нехай  після  нас  буде  світло  і  мило,
Щоб  бачив  наступний:  була  тут  Людина.

23.12.2022

Наталія  Петренко  

Ілюстрація  з  Інтернету

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973380
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2023
автор: Наталія Волинська