Звернулась я до нього вкотре,
Бо варіантів не було.
Почула: «Телефон цей – мотлох!
Що вас до мене привело?»
«Я зараз розкажу проблему».
Як завжди, в нього зверхній тон.
А гумор – примітив, не в тему,
Набутий в буднях лексикон.
Спокійна я була, на диво,
Почувши порцію образ:
«Ви ж молода була й красива
Колись…» А далі – пару фраз,
Які я не хотіла чути.
На думку спало: це – верблюд.
Нахабно він плює у душу,
Надмірний виливає бруд.
На жаль, такі бувають люди.
Тож спілкуватись з ними – жах!
Все намагаючись забути,
Переведу свій гнів на жарт.
***
У байці є проста мораль:
На гальма жми свою педаль!
08.02 – 10.02.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973418
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2023
автор: Вікторія Лимар