[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=okiI9VqW-O0[/youtube]
Слова, що кинуті на вітер,
В надії, що їх не спасе.
А він узяв і їх не витер,
До тебе знову їх несе.
Вони ось знову оживають,
І нове в них уже життя.
Як квіти пізні розцвітають,
В надії мати майбуття.
І знов запахли, як весною,
Духмяні, свіжі пелюстки.
У змозі вабити красою,
Хоч нелегкі пройшли шляхи.
Лиш де-не-де є жовтий лист,
Що нагадає про минуле.
Та ці слова ще мають хист:
Пробачать те, що так боліло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973484
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2023
автор: Н-А-Д-І-Я