А ми діти війни,
Хоч війна та минула,
І малі ми були,
Та ніщо не забули...
А війна та була,
Нам страшна і кривава...
Та в нас віра жила,
Нашій армії слава!!!
З перших днів на війну
Пішов воїном тато...
Привела німчуру
І спалила нам хату...
Ми малі ще були:
Брат, сестра, я і мама...
Ми в сараї жили,
У сусідів, не дома...
Татка вбила війна,
Нам пекло і боліло,
Пам"ятаю все я,
Аж в душі щось кипіло...
В нас важкий й нині час,
Бо ж війна йде в нас знову,
Послав орків на нас,
Путлер військо вже нове...
Захищають вже нас:
Наші діти й онуки,
Перемога в цей час:
Зніме страхи і муки...
І як можемо ми
Війську допомагаєм.
І шлемо їм туди:
Все найкраще, що маєм...
Нам пече і болить,
Додає війна горя,
Ми навчаємось жить
І долать нові болі...
Перемоги ждемо,
Вона всім нам потрібна.
І посилки шлемо,
Й в ПЕРЕМОГУ ми вірим...
УКРАЇНА ЖИВЕ
Переможе й розквітне,
Світ навік прокляне,
Все те кодло російське!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973494
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2023
автор: геометрія