Мідне замружене сонце скотилось до краю,
Хмари бровастої тяжістю стиснулось ніби,
Кожного вечора небо мені розквітає,
На горизонт одягаючи сяючі німби .
Заходу фарби чарують, згасаючи миттю-
В чому і ще швидкоплинність така і мінливість.
Сковзує сонце, щоб ранок комусь запалити,
Тягнучи в когось із ночі зірки мерехтливі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973519
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2023
автор: Lesya Lesya