Ти більше ніколи мене не зламаєш,
не вб'єш.
Не вирвеш з корінням.
Не стратиш.
Можеш в обличчя вітром,
снігом, градом, дощем кидати.
Бити.
Я встою і буду сміятись.
Тобі у вічі.
А потім мовчати.
Слухати,
як хрипить мені в грудях.
Біль - це те, що довкола.
Чути його. Відчувати.
Як серце летить на волю,
крізь ламані ребра-ґрати.
Прощати? Ні. Не сміши.
Не жартуй.
Я для своєї землі
почесний донор.
В ній моя кров, плоть і кістки.
А ти?
Ти навіть не ворог.
Проклятий вбивця.
Полиш.
Нарешті.
Свій безпідставний гонор.
Забудь про рай.
Запам'ятай.
Це ти! Колись. В один момент,
не помреш, а просто здохнеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973546
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2023
автор: Іво Каценбук